Центр психологічної допомоги

ТРОХИ ІСТОРІЇ

Сімя, як головна комірка суспільства, завжди була і залишається берегинею людських цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. Завдяки міцності сімї, держава активніше розвивається, зростає добробут народу.

Обравши курс у Європу, стає очевидним, що нам необхідні зміни і їх слід починати робити з сімї, а саме зі змін моделі сімейних стосунків, тобто з авторитарних взаємин перейти до партнерських. В базі таких стосунків рівноправні права жінки і чоловіка не лише конституційні, але рівність їх статусу в сімї та участі в усіх сферах сімейного життя. Якщо звернутися до практики, то справжні сімейні партнерські відносини це, перш за все, ті відносини, в яких комфортно кожному з членів сімї і кожен може отримати те, що йому необхідно; в яких присутня можливість відкрито обговорювати те, що відбувається. що кого турбує. Можна привести сотні прикладів де взаємодія в стосунках між чоловіком і жінкою є рівноправними на рівні взаємобалансу .

Я, Григорій Луканюк, создатель ідеї про, яку йтиметься надалі, наприкінці 80-х років побувавши за кордоном, вперше звернув увагу на центри психологічної допомоги на користь сімї та мав нагоду переконатися, що держава не залишає поза увагою сімї, які потребують допомоги. Як показує закордонна практика, діяльність таких закладів дає позитивні результати і виправдовує себе.

Саме це і надихнуло мене на те, щоб почати робити корисні справи для сімей, які цього потребували. У непрості для України 90-ті, разом з однодумцями ми допомагали сімям, які опинилися у складних життєвих обставинах (продуктами, ремонтом господарських споруд і т.і.). Така волонтерська місія привела нас до висновку, що сімї іноді потребували більше психологічної допомоги, емоційної підтримки та розуміння. Тому наше волонтерське обєднання ми назвали Кузня сімейних відносин.

Маючи вже деякі знання про діяльність центрів психологічної допомоги у країнах Європи і побачивши значну кількість негараздів з якими живуть сімї в Україні, в мене зародилася ідея створити подібний Центр на території Прикарпаття, який би допомагав нашим сімям ставати щасливішими. Вже тоді я точно знав, що зроблю все можливе, щоб в на теренах Прикарпаття працювали подібні центри. З 2002 року почав з власного житлового будинку розбудовувати Центр соціально психологічної допомоги Щаслива сімя. На той час основне його призначення – це отримання психологічної допомоги в умовах цілодобового стаціонару сімями, які опинилися у складних життєвих обставинах. Основний выговор був зроблений на ті сімї, які постраждали від насильства (взявши за базу ЗУ Про попередження насильства в сімї від 2001р.).

Центр психологічної допомоги

Без сумніву психологічної допомоги потребували жертви насильства, але, як правило, в ті часи не звертались за психологічною допомогою, бо не прийнято в нас говорити про такі труднощі в сімї.

За кордоном у Центрах психологічної допомоги було передбачено, що працювати потрібно обовязково з кривдником і його потрібно ізолювати тимчасово від сімї, а не дружину з дітьми направляти до Центру соціально -психологічної допомоги. Тому я мав на меті, щоб до Центру психологічної допомоги крім жертв насильства имели возможность звертатися і кривдники, щоб з допомогою фахівців навчитися справлятися з синдром кривдника.

Центр психологічної допомоги

В процесі здійснення громадської діяльності по наданню психологічної допомоги сімям, які постраждали від домашнього насильства став очевидним той факт, що в переважній більшості насильство в сімях вчиняли ті, хто пройшов війну в Афганістані. Така категорія населення вже на той час потребувала психологічної допомоги та реабілітації. Досвід країн, які переживали воєнні події наголошують на необхідності тривалої психологічної реабілітації не лише учасника воєнних подій, але і усіх членів його сімї. Ми вже мали досвід афганського синдрому де і донині люди залишилися з цим синдромом так і не подолавши його. Мабуть через те,що нам бракує досвіду, знань і наявності у державі реабілітаційних центрів для комплексної психологічної реабілітації учасників бойових дій та їхніх сімей.

Нам слід обєднати усі зусилля, щоб завершити будівництво Центру та ввести його в експлуатацію. Тому маю щиру надію. що я несколько що є не байдужі, однодумці, доброчинці, госслужащие хто захоче зробити внесок для зміцнення психологічного здоровя української родини.

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *